Неділя IV Великого Посту – 2020 р.
У сьогоднішній Службі Божій в IV неділю Великого Посту ми молилися в наміренні скріплення віри, здоров`я і Божої Опіки для всіх родин парафії Валч.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі,
Великий Піст у цьому році вийнятковий. Дійшли ми до IV неділі Великого Посту і так справді повинні ми думати за реколекції, сповідь, підготовлення хору до великодних свят, підготовлення Церкви. Повинні ми уже думати за порядок святочних богослужінь, а тут перед нами непевність, як ми відсвяткуємо свято Воскресіння Ісуса Христа, самі, вдома, чи у дуже обмеженій спільноті у Церкві? Хотілось б сказати, що дочекаємо гарного великодня і радісно будемо святкувати цей світлий празник. Слова – ХРИСТОС ВОСКРЕС – які будемо співати, як завжди, кожного року надихають нас вірою, надією, любовю і великим оптимізмом і цього очікуємо.
Цей особливий час, якого досвідчуємо вчить нас, щоб ми не уставали в молитві. До цього запрошує нас Папа Франциск, який в п`ятницю 27 березня, сам один молився на площі св. Петра і просив Бога про милосердя для світу і відсунення епідемії. Просив, щоб його підтримати, щоб ми спільно несли цей хрест. Про це само просить нас Патріарх Святослав, який також щодня з Києва зі словом підтримки звертається до цілого українськго народу.
Закликають нас до цього і лікарі з Італії. Сьогодні хочу зачитиати свідоцтво одного з лікарів, якій можна сказати стоїть на передовій. Прошу вислухаймо цього свідоцтва:
„Я ніколи не уявляв у своїх найтемніших кошмарах, що можу побачити і пережити те, що відбувається тут, у нашій лікарні, протягом трьох тижнів. Кошмар тече, річка стає більшою. На початку було кілька, потім десятки, потім сотні, а тепер ми вже не лікарі, і ми стали сортувальниками на стрічці і вирішуємо, хто повинен жити і кого відправити додому, щоб померти, навіть якщо ці люди платили все життя податки в Італії. Всього, два тижні тому ми з колегами були атеїстами; це було нормально, тому що ми лікарі, і нам сказали, що наука виключає Бога. Я завжди сміявся з батьків, які ходили до церкви. Дев’ять днів тому до нас завітав 75-річний священик. Він був доброю людиною, у нього були серйозні проблеми з диханням, але він мав при собі Біблію і справляв дуже позитивне враження, коли читав її вмираючим і тримав їх руку. Всі ми були втомленими, зневіреними, психічно та фізично виснаженими, але коли у нас був час, ми слухали його. Тепер ми маємо визнати: ми, люди, дійшли до своїх кордонів, ми не можемо нічого зробити, щоб щодня все більше людей не вмирали. Ми виснажені, у нас двоє колег, які загинули, а інші заразилися. Ми зрозуміли, що там, де людина нічого не може зробити, нам потрібен Бог і почали просити Його допомоги, коли у нас є лише кілька вільних хвилин. Ми говоримо один з одним і не можемо повірити, що ми атеїсти із загартованістю, ми щодня шукаємо миру, просимо Господа допомогти нам спертися на Нього, щоб ми могли піклуватися про хворих. Вчора 75-річний священик помер. До цього моменту – незважаючи на понад 120 загиблих тут за 3 тижні, хоча ми всі були виснажені та знищені – він зумів, незважаючи на свій стан та наші труднощі, принести МИРУ, якого ми не сподівалися знайти. Священик пішов до Господа, і ми скоро підемо за ним, якщо це продовжиться. Я не був дома шість днів, я не знаю востаннє, коли їв, і знаю свою слабість на цій землі, але хочу присвятити себе тому, щоб допомогти ближньому, ближнім. Я радий, що повернувся до Бога, коли страждання та смерть моїх ближніх оточують мене.”
Дорогі у Христі!
Це свідоцтво чоловіка показує, як сьогодні потреба молитви у світі. Як молитвою допомагаємо собі. Бажаймо для себе Духовного Причастя, вміймо вчинити добрий іспит совісті та жал за гріхи. Хай це все провадить нас до цього, щоб стояти біля хреста Ісуса Христа та йти за Ним і проповідувати його Воскресіння, бо тоді появляється надія, оптимізм, віра, що можемо з Божою допомогою перемогти цю заразу. Вміймо за приклад терпеливості взяти собі Пресвяту Богородицю. Вміймо просити її чи то Молебнем, Акафістом, молитвою на Вервиці, чи іншими молитвами, якими прославляємо Божу Матір, щоб вона заступалася за нами перед обличчям Господа Бога і просила всього чого потребує сьогодні світ: здоров`я, віри, надії, перемоги над епідемією, солідарності, вдячності і взаємного добра. А тоді думаю самі відчуємо, що ми як християни маємо нести надію, оптимізм, і що перемогою над гріхом та злом є воскресіння Ісуса Хритса і того тримаймося і бажаймо собі.
Амінь.
о. Аркадій Трохановський
