Неділя V – Великий Піст – 2020 р.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі!
У Великому Пості ми найчастіше говоримо про жертву, про аскезу, про покуту. Церква пояснює, що такі жести є нам потрібні, щоб ми покутували за наші гріхи, щоб ми в такій спосіб шукали також дороги до святости. Це все має нам допомогти станути ближче Бога. Великий Піст через умертвління з самого себе має навчити нас покори, терпеливості, любові до ближнього, щоб у другому ми побачили обличчя Ісуса Христа. Це все розуміє християнин, але сучасний світ цього не підтримує. Пропонує інші, легші форми дбалости за себе, які далекі від християнського розуміння. Зосереджуються на тілі а забувають про духа, про серце. Великий Піст вчить нас, щоб ми найперше відновили себе духовно, щоб ми були кращими. Не йдеться про те, щоб ми були ідеальними, бо це неможливо, але щоб ми були поєднані з Богом. А як будемо поєднані з Богом, то тоді самі по-іншому будемо розуміти наших ближніх.
У цьому році Великий Піст виглядає по-іншому, про що говорив я минулої неділі. Всі ми досвідчуємо обмеження про яке навіть ми і не думали. Слухаємо про людей, які служать як волонтери, які постійно готові служити другому наражуючи своє життя. Тиждень тому говорив я про священика з Італі, якій читав Святе Письмо тим всім, яких прощав в лікарні коли вони відходили до Господа. Сьогодні хотів би я згадати про 72-літнього священика з Бергамо. Цей священик лежав в лікарні в Бергамо, тому що був хворий. Записався тим, що віддав апаратуру, яка підтримує штучне оддихання, а яку куплену зі складок його парафіян. Віддав цю апаратуру другому, молодшому а сам помер. Можна назвати його мучеником милосердя. І таких як він сьогодні дуже багато. Своє життя пожертвували, щоб рятувати друге життя.
Це сумне, коли ми про це читаємо. Сьогодні маємо багато лікарів, медсестер, які стають в службі для ближнього. Жертвують себе. Наражають своє життя, тому що розуміють, що життя то найцінніша вартість.
Дорогі у Христі!
Сьогодні з євангелії від св. Марка почули ми такі слова: „Зволь нам…, щоб ми сідили один праворуч, другий ліворуч від Тебе у Твоїй славі”. Тими словами учні просили о найкращі місця в Царстві Небесному. Можна сказати перекладаючи на сучасну мову: певні учні то карєристи. Сподівалися, що будуть займати перші місця в Небесному Царстві. Відчували потребу влади та слави. Яке ж було їх розчарування коли виявилося, що їх Царство, то не земна установа, але справжнє Небесне Царство, духовна установа, в якому треба служити, а не вимагати для себе почестей. Апостоли навіть і сказали: „А ми сподівались, що це Він Той, хто має визволити Ізраїля”.
Їх людські мрії не здійснилися. Хотіли бути кращими за інших. Христос не прийшов на те, щоб віра в Бога чинила людину кращу за кожну іншу. Учні не зрозуміли того, чого їх вчив Христос. Він прийшов, щоб служити. Сьогодні то слово починаємо по-новлму розуміти. Досвідчуючи трагедії, розуміємо, що воно означає. Це справжня послуга другому, безінтересовно, а з великим почуттям відповідальності за другого. З цією службою також поєднана терпеливість та виривалість.
Щоб створити щось доброго треба також мати бажання поділтится своїми талантами. Людина повинна себе пожертвувати. Так діється коли людина вповні віддає себе для другої особи, щоб спільно зносити терпіння та її болі. Саме в такій спосіб кожний може вислужити собі місце в Царстві Небесному. Як каже апостол Павло, різні є дари, різні таланти. Кожний покликаний, щоб відповідно до своїх можливостей послужити спільноті, починаючи від тої найменшої, від родини а звідси через такий широкій зв`язок з людьми.
Дорогі у Христі!
Ми увійшли вже в другу половину посту. Ми вже ближче свята Воскресіння Христового, хоч не знаємо як будемо цей світлий празник святкувати. Церква закликає нас не тільки до покути за гріхи але і до цього, щоб пам`ятити про діла милосердя. Це особливий прояв служби для ближнього.
В сучасному світі ніхто не хоче бути останнім. Не кожному підходить накуа Ісуса Христа, про милосердя, про службу для ближнього. Папа Франциск закликає до одного: щоб була якась зміна, то треба повернути до Христа, в такій простій спосіб. А тоді може і нам вистачить більше витрвалості та терпеливості при добрих ділах. Не будемо знеохочуватися а будемо витрвало діяти, помагаючи собі в цей непростий час, на різний спосіб: добрим словом, ділом, молитвою. Сьогодні ми запрошені, щоб піднести голови, щоб з надією підійти і зрозуміти, що у світі були різні трагедії і людство вміло це перемогти. Будьмо відповідальні, обережні, вміймо служити другому в міру своїх можливостей. Метою християнина повинно бути осягнення Царства Божого. Одиноким способом є наслідування Ісуса Христа. Він є силою, яка дає нам віру, надію та любов. Вміймо витрвати в тій нашій молитві, чи то в Церкві, чи вдома. Хай все нас надалі єднає. Готуючись до Світлого празника Воскресіння скористаймо з такого з`єднання з Господом Богом. Бог нас щодня запрошує до такої співпраці з Ним.
о. Аркадій Трохановський
