СВЯТА ГОРА ЯВІР НА ЛЕМКІВЩИНІ
З великою радістю прийняв я вістку про це, що Греко-католицька Церква перебрала Святу Гору Явір на Лемківщині. По довгих роках це місце повертає до властителів. Коли ми тут приходили з прощами упродовж останніх років, це завжди було питання чи отримаємо ключі до цієї каплиці і відправимо Божественну Літургію. Цей рік приніс нам особливий дар. Гора Явір повернула до греко-католицької парафії у Висовій.
Гора Явір це особливе місце молитви при кордоні зі Словаччиною на Лемківщині. За історичними переданями об`явління на горі Явір почалися ще перед І світовою війною: „Важлива подія мала місцe 21 вересня 1925 р. коли то з відпусту на Словації повертали до свойого села дві жінки Фірия Дем`янчук, Теодозія Дем`янчук – та з ними дівча Марія Гавлік. Повертаючись додому, коли перекрочили кордон, складали молитви подяки за це, що вдалося перейти щасливо і не зустріли пограничників. І сталося непередбачене: в часі молитви враз освітило їх яскраве світло. Таким ясним було воно, що на землі можна було стебла трави числити. У жінок зродились сумніви, що це пограничники, які чекають, щоб їх заарештувати. Та, на їхне здивування, чекають вони кілька секунд, хвилину, але їх ніхто не затримав. І жадного голосу не чути. Лишень преясним світлом вони освічені. Озираються навколо себе – нікого нема. Лишень вони три знаходяться в світлі. Із дива, що діється з ними, не можуть вийти. Що це за пречудове світло?! Такого вони зроду ще не бачили. По закінченні молитви повставали і світло вже згасло. Перейняті тою надприродною появою, подались додому. Незрозуміння той події спонукало їх знову прийти на те саме місце під вечір 22 вересня 1925 р. Замість дівчини забрали з собою жінку на ім`я Марта Дем`янчук. Об`явлення Пресвятої Діви Фіриї не було одиноким. Від першої появи настає постійний контакт між Богоматір`ю і скромною особою Фіриї. Приходить Вона до побожної жінки раз на тиждень, у п`ятницю. І настає розмовний контакт між ними. А діється це, як розповідала Фірия через сон. Вкінці Фірия отримала новий наказ: прийшов час поставити каплицю в честь Пречистої Діви Марії (…). Посвячення каплиці відбулося 14 жовтня 1931 р. в свято Покрови Пресвятої Богородиці. Довершив цього Греко–католицькій Єпископ з Перемишля Владика Йосафат Коциловський. Очолив Він торжественну архієрейську Службу Божу та вкінці посвятив каплицю та прилучив її до греко–католицької парохії св. Архистратига Михаїла у Висові і зареєстровано це в день Покрови Пресвятої Богородиці, 14 жовтня 1931 р. ” Це історія.
Щоправда, ніколи не зроблено досліджень, щодо самих об`явлень, але вірні з Лемківщини тут приходили та заносили молитви до Богородиці. Можна сказати, що не довго натішилися тим місцем, тому що 1947 р. в наслідок акції „Вісла” і це місце опорожніло і на довги роки було забутим. Польська Комуністична влада заборонила діяти Греко-католицькій Церкві, але ця сама влада дала дозвіл Православній Церкві на душпастирську діяльність і в цей спосіб браття православні перебрали цю каплицю на Горі Явір. Треба шукати правди і Православна Церква також повинна це розуміти. Думаю, варто у цьому місці пригадати слова з 2008 р. з інтерв`ю з Митрополитою Іваном Мартиняком для тижневника „Idziemy” (nr 14(135) з 06.04.2008 р.
Z arcybiskupem Janem (Martyniakiem) rozmawia Irena Świerdzewska): „Prawosławni nie mogą rościć pretensji do cudzej własności. Chodzi przecież o cerkwie budowane przez grekokatolików w XIX i XX wieków. W akcji „Wisła” w 1947 r. grekokatolicy z południowo-wschodniej Polski zostali wywiezieni w różne rejony Polski, głównie na ziemie Zachodnie. Zostali tak osiedleni, żeby ich rozproszyć i uniemożliwić łączenie się we wspólnoty. Taka była polityka ówczesnych władz. Ale nikt oficjalnie nie likwidował Kościoła greckokatolickiego. Gdyby nawet taki nakaz wyszedł ze strony komunistycznego państwa, nie byłby ważny. Dążenie Kościoła prawosławnego do przejęcia cerkwi greckokatolickich oceniam jako zachowanie niestosowne. (…) W ciągu kilkunastu lat wiele razy proponowaliśmy spotkania przedstawicielom Polskiego Autokefalicznego Kościoła Prawosławnego. Prawosławni użytkują nasze 23 świątynie. Zaproponowaliśmy zwrot tylko trzech z nich. Chcieliśmy pójść na tak daleko idące ustępstwa, chociaż nasi wierni nie do końca się z tym zgadzają. Uważam jednak, że skoro świątynie używane są przez prawosławnych, a w tamtym rejonie nie ma już naszych wiernych, to nie będziemy o nie walczyć. Ale tam, gdzie są grekokatolicy, mają oni prawo mieć własną świątynię. Wystąpiliśmy też o zwrot cerkwi w Bielance oraz w Przemyślu, gdzie przecież prawosławni mają dwie cerkwie. Gwarantowaliśmy, że będą mogli odprawiać nabożeństwa w tych naszych cerkwiach po ich zwrocie. Mimo to nie zgodzili się na taka umowę. Nie chcą podejmować rozmów, odwołują się do najwyższych instancji.
Odrębną sprawą jest cerkiew na Górze Jawor koło Wysowej. Użytkowana jest przez prawosławnych, ale sąd dwukrotnie wydał wyrok przyznający prawa własności do niej grekokatolikom. Budowali ja nasi wierni. Zajęta została przez prawosławnych, którzy nawet nie pozwalali nam odprawić w niej nabożeństwa”.(…)
Після перебрання цього місця та за інформацією (www.cerkiew.org) 8 квітня 2017 р. у Горлицях в монастирі Сестер Василіянок відбулась зустріч духовенства та мирян з Митрополитою Арх Євгеном Поповичем. Душпастирська зустріч була присвячена питанню Гори Явір. В часі зустрічі вибрано Раду, яка має допомагати пароху Висови о. Ярославові Чухті чувати над тим місцем. Її членами обрано: о. Митрата Івана Піпку, Марію Чергоняк, Андрія Клімаша, Івана Клапача та Петра Майчака. Звернео увагу на необхідну реновацію цього місця. Поставлено також питання матеріальної підтримкі цього Санктуаріум. Перед Радою важливі завдання, але це може тільки допомогти. Думаю, що треба випрацювати душпастирську програму для цього місця, щоб воно стало таким духовним осередком на Лемківщині. Можливо треба створити Фонд Гори Явір, на якій буде складатись церковне майно Лемківщини, а яке допоможе втримати цей Санктуарій – так вважаю. Одночасно це місце вибрано на відзначення головних загально-церковних 70 роковин акції „Вісла”. Про це почули ми у Зверненні Владик УГКЦ в Польщі щодо відзначення 70 роковини акції Вісла з 26 березня 2017 р. та ще раз пригадано у Посланні з 28 квітня 2017 р. Це велике вирізнення і зусилля, щоб прийняти прочан та гостей. Однак це важливий момент в історії Гори Явір.
Це місце має нас єднати. Об`явлення у такому часі мають свою вимову. Ця земля була досвідчена І Світовою війною та стояла на порозі інших жахливих подій та конфесійної боротьби. Це спонукає визнати, що Богородиця бажала укрипіти у вірі населення Лемківщини, щоб попри всіх труднощей залишилось вірним Господеві.
Лемківщиня це місце, до якого доходило християнство кирило-методійське та київське. Ці два напрямки східнього християнства об`єднювала ідея єдності поміж Константинополем та Римом. Гора Явір повинна бути таким символом єдності. З цього місця повинні ми молитись о єдність всіх християн, особливо тих східних, яких дороги розійшлися упродовж історії. Хай буде воно місцем молитви і примирення. Думаю, що не доречним є казати, що грекокатолики то не християни, як це зробив перемисько–горлицький православний Єпископ Паісій в інтервю для росийського телебачення чи вважати за велику кривду, що Греко-католицька Церква перебрала Гору Явір, як це зробив в третій день великодних свят в часі молитви на Горі Явір під шатром. (http://www.orthodox.pl/paschalny-wtorek-na-sw-gorze-jawor/). Це історична справедливість а братам православним ніхто не відмовив права до молитви у цьому місці. Питання є інше – чи браття православні схочуть прийти до „нехристиян” греко-католиків і попросять ключі від каплиці? Думаю, що ніхто не відмовить, але чи прийдуть і покажуть духа молитви чи будуть відноситись з ненавистю? Час покаже.
Задбаймо, щоб це місце нас об`єднало. Відвідуймо цю каплицю і заносім наші молитовні прохання просячи Матір Божу з Гори Явір, щоб заступалася за нас перед Господом Богом. Для нашої Церкви це великий дар, що Свята Гора повернула до нас. Це добре, що на рідній землі маємо місце, яке заохочує нас, щоб ми тут часто повертали.
