Квітна Неділя, 2020
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі!
У Старому Завіті в псалмах постійно відчуваємо прославлювання Господа Бога. Майже кожний псалм вчить нас, щоб ми нашими словами славили Бога та уникали того, що Богові неприємне. У псалмі 9 читаємо: „Буду славити Тебе Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.” З черги у 33 псалмі на початку читаємо: „Благослови душе моя Господа….”, а в 144 псалмі ось так Давид співає про Бога: „Хвалитиму Тебе, Боже мій, Царю мій, і буду благословити ім`я твоє повік і повік-віки.” Старозавітня людина мала переконання, що за все треба дякувати Богові. В Ньому бачила того, який постійно провадить. І тоді коли досвідчувала добра, але також і тоді коли приходили погані дні. Також ставали і молилися. Можливо в якийсь спосіб ставляли важкі питання, але розуміли, що Він Господь. І навіть з чогось поганого хоче вивести якесь добро. І хоч сьогодні може бути погано, то завтра Бог може все поміняти.
Сьогодні в нашій парафії за звичайним порядком мало бути завершення парафіяльнх реколекцій. Мала бути сповідь, багато людей. А так справді маємо самі обмеження, інші обставини, які в нічим нам не пригадують, що приходить велике свято.
Події нашої щоденності показують, що однак Паном нашого життя є Господь Бог. Наше життя в його руках. Він нас так провадить, що від непевності, страху переходимо до надії. Він є світлом на наступні дні тижня. Сьогодні Ісус Христос вїжджає до Єрусалиму. Приходить до людей, приносить надію. Чимало осіб в Єрусалимі сподівалося, що Христос оздоровить хворих, буде діяти чуда – як воскресіння Лазаря про яке вчора ми читали, а ще інших попровадить до політичної перемоги. Так, різні були сподівання, але всі очікували Його з радістю. І саме вітають його словами – Благословенний той, хто йде в ім`я Господнє! – як читаємо в євангелії від св. Івана.
Ми також хочемо Його привітати, ми також хочемо бачити в Ньому того, який підносить нас з наших гріхів, який показує, що Він є добрий і такого добра маємо бажати для себе. Він є одночасно тим, який просить нас, щоб ми не тратили надії, тому що терпіння, страждання проходить, а надія є вічна.
Дорогі у Христі!
Можливо нині неодному, неодній нашим парафіянам приходить на думку: я хотів, я хотіла би бути у Церкві, особливо в тих днях, посвятити вербні галузки, відчути що наближається празник празників – Воскресіння. Так духовно підготовити себе до свята.
Ми (щасливі, тому що ми) у Церкві, але сьогодні більшість того вїждаючого Ісуса Христа вітають у своїх домах. Кожній дім, то святиня, кожна родина – то домашня Церква. У ній ми споглядаємо нині Ісуса Христа. Кожною нашою молитвою хочемо бути ближче Бога. Хочемо йти Божою дорогою, йти в ім`я Господнє. Хоч ми сьогодні далеко від себе, але через молитву надалі творимо спільноту. В тій нашій молитві пам`ятаємо за хворих, слабих, потребуючих. Пам`ятаємо за лікарів, мед-сестер, рятивніків медичних і про кожного хто приносить духовну послугу. Приходимо з нашими щирими, простими, щоденними молитвами. Кожний так як вміє та молимося і просимо Ісуса Христа, щоб дав силу перемогти слабість, гріх, зло. Бажаємо для себе, щоб в наших серцях було більше любови, миру. Хочемо не тільки той віртуальної спільноти, але живої спільноти, повної Церкви і віримо, що це незабаром станеться.
Своїм вїздом до Єрусалиму Ісус хоче сказати: „Духа не гасіть”, тому що Він є Господом життя а не смерті.
Дорогі у Христі!
Починаємо Страсний Тиждень. Витрваймо у цьому тижні на молитві в нашій домашній Церкві. Хай цей час буде часом реколекцій, яких у нас не було. Хай буде часом рефлексії і поставлення заитання: Як я можу краще любити Бога, як краще можу поміняти себе? Що вимагає відновлення, щоб не приносити другому ударів та прикростей.
Підповідь дає апостол Павло у нинішньому листі до Филипіян (4,8-9). Пише: „Усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота, чи щобуть похвальне – про те думайте! Чого ви навчилися, що прийняли, що почули та бачили в мені – те чиніте, і Бог миру буде з вами”.
Бог дає нам особливий час, якого ніхто з нас не придумав би в такій спосіб. Завірмо, що Бог з того всього поганого завжди може випровадити нас на добро.
Амінь.
