У 2017 р. припадає 70 річниця акції Вісла. З огляду на цю сумну подію вирішив я запропонувати моїм і не тільки моїм парафіянам прощу, яка за мету мала відвідати рідні землі та очевидно помолитися на гробах предків. Таку прощу відбули ми з 15 по 23 серпня. Окрім земель Закерзоння відвдали ми також Західню Україну.
Все почалось зі Львова і греко-католицької Семінарії Св. Духа. Це найбільша на сьогодні семінарія в Європі а можливо і у світі. У семінарії навчається біля 200 питомців. На нашій лорозі не забракло також музею Йосифа Сліпого в селі Заздрість. Музей постійно переходить відновлення. Останній раз мав я тут нагоду бути у 2013 р. і треба щиро сказати, що багато помінялося. Прибуло чимало нових експонатів, що збагачує музей. Вислухали ми про історію життя Патріархи Йосифа Сліпого. Недалеко від цього музею знаходиться Зарваниця. У цому відпустовому місці греко-католицької Церкви могли ми побвчити нові надбання та помолитися. Дорога до Львова була дуже цікава. Відчули ми зміни, які мають місце на західній Україні. Ремонти доріг, яких стан дуже жахливий показують, що і у тій частині країни що помалу міняється. У Львові відвідали ми місця, які повязані з історією України. На дорозі нашої прощі був ще Страдч. Це село в якому знаходяться печери, в яких молилися монахи, які тут поинилися вже в ХІ столітті. Але це село має також свойго блаженного. Тут у 1941 р. помер о. Миколай Конрад, якого вбили совєти коли йшов, що висповідати хвору жінку. У день Преображення Господнього усі спішили до храму, щоб посвятити фрукти. Про цікаві місця та історію України і її сучасніть розповідав нам Зенон Борівець зі Львова.
Другу частину прощі закерзонськими землями почали ми від Ярослава, від ікони Милосердя Двері, де тут молилися ми Молебнем до Богородиці. Про історію ікони, її мандрівку до Риму на відкриття року Божого Милосердя розповів парох о. Христофор Блажейовський. Опісля переїхали ми до Люблинця Старого таЛюблинця Нового. Тут на могилах воїнів, які загинули в боротьбі за волю України відправили ми панахиди. Спільно молилися ми з парохом цієї території о. Іваном Тарапацьким та іншими, які прибули, щоб відвідати свої рідні села. У Церкві в Люблинці Новому Архієрейську літургію очолив Митрополит Євген Попович. Після літургії відбулась ще дуже важлива подія. Владика вручив грамоту з нагоди 50-ліття подружжя панстів Олені та Михайлеві Комарам, які родом з цієї землі. Вони також дуже заслужені як організатори щорічних зустрічей у своєму селі та збереження Церкви в Люблинці Новому. Після многолітств перейшли ми на кладовище де відправили панахиди. На закінчення тих релігійних подій для всіх прибулих з Польщі та з України чекав в школі обід.
Цього дня ми відвідали ще Нове Село на любачівщині а потім пізним вечером заїхали до Березки біля Ліська в Карпатах. Тут наступного дня була нагода відвідати рідні села а також музей бойківської культури в Мичкові. Щоправда фільм, який ми побачили у музеїі викликав багато питань та емоцій. Ідея музею дуже добра, знаходиться тут багато експонатів. У нашій дальшій мандрівці завітали ми ще до Команчи, де вислухали пароха о. Андрія Журава і його розповіді про церкву.
Черговим нашим місцем, якіе було на шляху нашої мандрівки була гора Явір на Лемківщині. Найперше змушені ми були відчекати дощ, якій привітав нас у Висові. Опісля наша група зайшла на гору до каплиці на горі Явір. Тут відправили ми Молебень до Богородиці а також вислухали історії цього місця, яку розповів парох о. Ярослав Чухта.
Останнього дня нашої прощі відвідали ми Криницю, а тут галерію ікон, яка знаходиться на приходстві нашої парафї, музей Нікіфора і Церкву.
Втомлені але повні позитивних емоцій повернули до Валча добре по півночи в четвер. Вісім днів нашої мандрівки минуло дуже швидко. Побачили ми цікаві місці, деякі особи були в них перший раз. Маю надію, що така проща скріпить в нас нашу ідентичність, на ново розбудить почуття вартості своєї традиції і заохотить, щоб і наступного року бути учасником такої прощі рідними землями.
